На висоті села цього Був фортечний «град»

Заснував його колись Славний князь Розвад.

Від околиці, де було село Баранівка, повертаємо до Острога, звідки в північному напрямку долаємо 3 кілометри старовинного надрічкового шляху й досягаємо при ньому села Розваж.

Село Розваж лежить у мальовничих місцях під горою Острозько-Дубнівського плато. Паралельно селу з півдня на північ протікає річка Горинь, на берегах якої ростуть верба і верболіз. Весною під час повені річки Горинь на просторі більше 20 км. в далину - вид на околицю села досить захоплюючий.

Село Розваж... Таке цікаве, загадкове, таємниче, але так мало досліджене.

Дослідженням нашого населеного пункту займалися такі видатні історики як Ярослав Тура, Антон Новосілецький.

Антон Новосілецький видав науково - популярний нарис із найдавніших часів до початку XX ст. «Острог на Волині». Книга включає окремі нариси які систематизовані в хронологічній послідовності. В ній вміщені короткі відомості про села району в тому числі і про село Розваж.

Історія розвитку села Розваж описана в книзі Ярослава Тури «Край наш у назвах».

Історія населеного пункту за писемними джерелами

Найдавнішу вістку про Розваж маємо з 10 липня 1545р. в записі архіву князів Сангушків, де оскаржується Олександр Джус за те, що його посланець («человек твой розважский с. Розважа») проявив нетактовність до княжої особи[2ст.149].

Польський географічний словник документує Розваж [«Rozwaze»] під 1577р. з приводу переліку його податкової данини, збільшення мита за річкові(« бюндюшні») рейди, [див. дод. 1]

У донесені возного за 1578р. мовиться про великі спустошення, вчинені татарами в околиці Острога, де серед інших понівечених осель із спаленими будівлями ясирним поневоленням називається і Розваж[«Rozwaze»] [2;ст.149].

Акт 1606р. повідомляє, що « в селе Розважве» проявила себе велика весняна повінь, внаслідок якої зазнали великої шкоди городи, сади, луги, присадибні забудови[2;ст.149].

Документи часів визвольної війни 1648-1664рр. декілька разів документують»Розваж», «Розваже»як місце перебування збройних угрупувань селян, козацького війська в протистоянні шляхетським каральним загонам, які грабували, шельмували селян[2;ст. 149].

Село Розваж належить до найдавніших поселень краю, з відомих часів належало князям Острозьким. У 1753р «Розваж»та інші села Острозької ординації відходять у власність коронного канцлера Яна Малоховського, управителі котрого значно збільшили податкові збори, розширили на місці лісозрубів , осушених боліт культивовані займи. Пізніше від Малоховського село переходить Тадеушу Чацькому. Потім конфісковане і дароване генералу Ферзенову від якого в 1802р. село отримав Йосип Ульїнський ,а його внук через кілька років продав графині Антоніні Дмитрівні Блудовій [1;ст.109].

Видана в Парижі карта Волині за 1769р. змальовує це село під назвою «Розваже»[« Rozwaze»] [2; ст.149]

Праця М. Теодоровича «Историко - статистическое описание цервей...»1889р. документує село Розваж (в народном произношении[«вимові»] - Розваж) при речке Горыни волости Хоровской»,як таке що мало 60 дворів, 499 прихожан (6 римокатоликів і 8 євреїв), корчешку , пристань, смолокурню, обширний став[7; ст.792]

Довідник 1947р. трактує «Розваж» селом зі своєю « Розважівською» сільрадою, котра десь у 1959 - 1961рр.була ліквідована й лише в 1991р. відновлена [2;149]

На початку ХVІІст. жителі сіл відробляли панщину на фільварку, крім того, селяни змушені були виконувати різні додаткові роботи «зажинки», «обжинки», «закоски», »обкоски», на поміщицькому маєтку у сусідньому селі Хорові.

За даними Волинського губернатора статистичного комітету в 1911р. у селі налічувалося 113 дворів., проживало 545 чоловік. Селяни мали незначні ділянки орної землі. Поміщикам належало 447 десятин землі, церкві - 62 Десятини, орендаторам 207 десятин землі.

У 1920р. Розваж і Монастирьок як і частина Західної України, перейшли до володінь Польщі. Робітники і селяни не мирилися з цим і вели боротьбу під постійними погрозами поліції і польських прикордонних військ.

На території села в той час «правив» пан Маркович Петро Миколайович і династія старшини села Яковця Матвія Фелоровича, маєтки яких розміщені у мальовничому центрі села, зберігаються і поданий час.

У 1931р. робітники і селяни не мирилися з владою, і на околиці села Розваж, жителі цього села і Монастирка, міста Острог провели першотравневу демонстрацію і мітинг.

На той час, біля річки Горинь, була побудована паперова фабрика, на яку було змінено русло річки. Пізніше, при невідомих обставинах ,паперова фабрика була спалена, не залишилося нічого крім водяних турбін, які лише в 60-х роках військовими були підняті із дна річки.

У 1935 р. в селі Розваж проживало 648 чоловік.

У 1939 р. Червона Армія взяла владу в свої руки. У перші дні війни, на території села Розваж і Монастирок йшли бої танкового підрозділу з фашистами. На землях монастирища с. Монастирок у перші дні війни, на полі бою в окопах загинуло багато невідомих бійців Червоної Армії. Спалено і залишено декілька грузовиків із снарядами і продуктами харчування. Два грузовики із снарядами на швидкості, відступаючи, впали і були залишені в урочищі «Провалля»,і лише після війни, за десятки років ,були виявлені і знищені саперами. Загиблих танкістів, червоноармійців односельчани хоронили прямо біля підбитих машин, на монастирщині, у викопаному широкому рові, який залишився на стрельбищі після 1920р. Багато кого з бійців поховали прямо на полі бою, і могили їх сьогодні не відомі.

На той час, у небі над селом, був збитий наш літак, пілоти вистрибнули з палаючої машини, один із них приземлився на вікову липу біля маєтку Марковича інший на дерев яну дзвіницю. Сам літак упав за стрельбищем на Монастирській землі.

Відступаючи, багато солдат покинули вантажівки, перейшли в брід річку Горинь і вийшли на луки в сторону села Вельбівно, частина з них були розстріляні на видному місці.

Ми, сьогодні з почуттям глибокої вдячності віддаємо шану бійцям Червоної Армії 866 стрілецького корпусу, 13 Армії Першого Українського фронту, 286 стрілецькій дивізії, 24-му стрілецькому корпусу, які першими 27 січня 1944року вступили на західний берег Горині під командуванням командира 860 стрілецького полку Івана Дмитровича Кімова. Бійці першого батальйону Кисельникова оволоділи с. Розваж, третій батальйон під командуванням Голова нова, вступив на Острог, а тому 27січня 1944 року пам'ятна дата - це день визволення Розвазької сільської ради від окупантів.

Цей день для Розважців - світле і радісне свято, це день пам'яті, і скорботи за тими, хто віддав своє життя заради миру на землі, заради щастя прийдешніх поколінь.

По закінченню війни, село відбудувало спалені хати, відновлювали роботу на своїх землях.

За певний період відбулися зміни у власності на землю і майно більшості селян, які переходять у приватно-орендне господарство, яке володіє площею 388 га землі.

Колгосп існує 50 років і до наших днів змінювалася лише його назва. До1991року колгосп був об'єднаний із селом Хорів, а з 1991року роз'єдналися. А в 1992році ЗО грудня його реорганізовано в СГПП. З 1998 року керівником став Ягодка Петро Іванович. В колгоспі побудована пекарня і млин. Спочатку пекли хліб для працівників СГПП, а нині розширилися і реалізують в м. Острозі, с. Оженіно. На майбутнє завершують будівництво ковбасного цеху, придбане обладнання для виготовлення круп. [див. дод. 7]

Походження назви поселення його мікротопоніміка

Як стверджує Ярослав Тура - назва Розваж належить до ряду таких як Будераж, Кураж," Сураж де кінцеве «ж» утворене з колишнього «д» , внаслідок так званого пом'якшення перед «й», «в», при переході іменника Розвад у прикметник Розваж, де було значення «Розванів» (чий?) [2;ст.150]

Але звідки таке Розвад? Допускаємо, зважаючи на його давність, що це старовинне ім'я особи, витворене, ймовірно, із колишнього староруського двочленного наймення «Роз'ятивад»(« Роз(яти)вад»), а, можливо із трьохкомпонентного (Роз)(яти)(вад), де префікс «роз», дієслово «яти», тобто «брати», «роздрібнювати», «розкидати», «руйнувати»,та «вад» у значенні «суперечка», «боротьба».у комплексі таке найменування могло символізувати побажання новонародженому: « Нехай руйнує незгоди, хай виборює добро!»[2;ст.150]

Осмислюючи аналогічну назву, оселі на Львівщині (Золочівського району), що в 1578р.була в записі «Розваж» [Когшазг],львівський мовознавець допускає її розвиток з давнього найменування типу «Ростивад» у якому «е» міг при рідкісних обставинах замінятися на «з».[2;ст.150]

Отож, Розваж приховав у своїй старовинній назві значення «фортечний населений пункт»,до якого мав суттєве відношення чоловік Розвад, ім'я якого ще однозначно не розкрите й вимагає додаткового аналізу. А народне (усномовне) «Розваж» основане, очевидно на зближені вже зрозумілого найменування до ряду формувань на «е», типу «Вельбівне», «Теремне», «Грем'яче» [2;ст.150]

З почутих нотованих фрагментів народних оповідей випливає, що Розваж заснував київський верховода Розвад, котрий у княжі часи якось завітав до Острога й згодом подався в околишні мандри, які його безмежно чарували. Одного разу забрів аж до пригоринської висоти, яка полонила його своєю красою.

-Отут - прорік мандрівник після короткої роздуми, і буде мій омріяний «град», моя родова садиба!». І заповітна мрія княжого вельможи здійснилася, бо по -деякому часі тут зросла фортечна оселя, названа його іменем[2;ст.150]

Ще кажуть, що в сиву давнину на місці нинішньої колгоспної садиби була велика галявина, яку оперізував густий ліс. Тут росли подекуди, хизуючись струнким станом, молоді берізки. Кожного ця місцевість полонила красою. Бона була постійним гульбищем і одного з острозьких князів який приїжджав сюди розважатися. [8]

Побутує ще й така історія:

Князь запросив у гості одного вельможу. їхав той до нього від Курган. Щоб скоротити відстань вибрав маршрут навпростець - через луг. І тут на перепоні йому стала річка. Почав вельможа думати-гадати, як же перебратися на протилежний берег. Адже моста немає. Поїхав вздовж, поки не натрапив на мілину, де й перетнув у брід водну артерію. Від цього можливо, й пішла назва теперішнього села - Бродів.

Іде той багач далі. І зненацька до нього хвороба прикинулася. Тоді, кажуть, і найменували інше село Хоровим.

Коли той вельможа оклигав трохи, то знову рушив в дорогу. В кількох милях від Острога його чекали посланці князя. Вони влаштували гостеві все чого тільки той бажав. Навіть каруселі привезли. Розважали його як могли....

Так було чи ні - сьогодні важко судити, але ходять поміж людьми з незапам'ятної давнини ці перекази [8].

Характерні для Розважа і місцевості лише йому притаманні мікро топоніми - назви складових частин села - окремих його пунктів - іменованих реалій, ось кілька: Андрощуки - хуторянські забудови роду Андрощука; Ковби - польова садиба, яку заснував Ковба; Лазарі - хутірець, де проживала родина Лазаря, а за іншою версією, - тут осіли «лазарі»,тобто «жебраки».

Лідавці - польові садиби, основані ніби вихідцями із села Лідави, Здолбунівського р-н;

Вовниця - північний край села, названий за прізвиськом першого поселення Вовшного, а за іншим роздумом, - місце, де колись гарцювали вовки.

Озера - хутір, де були розміщені господарсько-житлові забудови пана Мірковича.

Баранова - ставок на місці саджалки, яка належить Баранову. Попівська - саджалка, тобто невеличке штучне водоймище на маєтності попа(священика);

Судакова - саджалка на колишній місцевості Судака.

Безодні - ландшафт озерець, у назві яких поняття «глибинні безодні водоймища»

Ксьонзова криниця - джерельце води на колишній маєтності «ксьонза» (католицького священика);

Свяття - урочище з прославленою на всю околицю джерельною криничкою цілющої води, де Проводи їм освячування життєдайної водяної благодаті; Біла глина - колишній хутірець в околиці кар'єру білої глини; Коп'є - висотне урочище в якому « копали» глину; Вапельня - урочище, де в 60-их роках спорудили піч для випалювання вапна й де сформувався однойменної назви струмок, котрий використовували для випою тварин;

Кречив - спадистий яр, до якого з криничкою, з дощових ливнів «крекотом» збігала вода, а звідси пробивалась у річку Горинь.

Ярище - глибокий, між висотний яр.

Вітряний перебій - лугове урочище, яким ніби через лісову галявину проникали вітровії.

Галява - трав'янисто - кущовий простір, де назвотворче значення «поляна на узліссі або серед лісу», «прогалина в очереті чи інших рослинах».

Вила - північна дільниця села, звідки формується у формі вил роздвоєна дорога;

Розваж, як і інші села Західної України, теж зазнав «комісації земель» (об'єднання територіально розріднених майнових грунтів власників), із-за чого стали зростати хуторянські сільця, а подекуди й одинокі господарсько-житлові забудови. Це спричинило тенденційну руйнацію суцільних сіл, породжувало численні назви нових осілостей , серед яких тут були: Андрощуки, Ковби, Лазарі, Лідавці, Мединські, Стратії, Філімони, Хоми, Біла глина...[2;ст.148]

Характеристика пам'яток історії та культури.

Поміж пам'яток історії та культури варто насамперед виділити відому пам'ятку археології . Яка була виявлена у 1961році розвідкою М. О. Піханової.

На південно-східній околиці села, на мисі лівого берега річки Горинь - давньоруське городище неправильно-прямокутної форми, розміром близько 120 х 130 метрів, оточене валом 8-12 метрів заввишки. За давніми переказами, все було обнесене частоколом. З напільного боку городище було за валом укріплене ще ровом і другим, нижчим валом. В'їзд на городище знаходився з його південного боку. [6;ст. 87-88]

Навколо городища виникло поселення із старовинною назвою Монастирок, в якому на даний час налічується 67 дворів з населенням 184 чоловіки.

За 400 метрів на північний - захід від городища - давній курган, виявлений у 1974 році. Насип діаметром 60м. і висотою 3-4метри [6.ст.88]

Згідно з даними державного архіву Рівненської області в селі Розваж зустрічалися знахідки доби палеоліту, це, зокрема кістки мамонта[ДАРО-ФР.204.0п.4.спр 111арк.147]. Крім цього ще 20 курганів на полі у двох групах і декілька на річці Горинь.[ДАРО.-ФР-204.0п.4.спр111арк.148], які виявлені у 1949 році.

В центрі села, де церковна садиба, є старе слов'янське городище, а поблизу села, над Горинню, знайдено предмети кераміки і посуду ранніх слов'ян. На розвазьких полях, на хуторі Озерах, знайдені зуби і кістки мамонта[4;ст.103]

Згідно з розповіддю вчителя Розвазького ЗНЗ І-ІІІ ступенів - Ткачука А.А в 1932 році за ініціативою дружини президента Польщі Юзефа Пілсудського -Олександри Пілсудської в центрі села, на одному з трьох городищ, завершилося будівництво двохповерхової білокам'яної школи. Фінансування проводилося за кошти Олександри Піл судської.

До 1934 року школа немала окремого приміщення і розміщувалася в 3 будинках місцевих жителів. У 1934 році школа прийняла перших учнів.у 1935 році біля неї була посаджена алея сосен і беріз. Школа називалася : «Розвазька трьохкласна церковно-приходська». Навчання велося польською мовою, а українська мова вивчалася як окремий предмет. Класи розміщувалися в теперішньому історичному, біологічному, українському кабінетах. Ще одна класна кімната була відведена на спортивний зал. Решту приміщень було відведено на жит ло для вчителів. З вересня 1939 року навчання проводилося українською мовою.

На початку війни школа ще працювала, але до кінця 1941 року була закрита німецькими окупантами. Відновила роботу у 1944 році, коли територія села була звільнена від німців. В 1947 році школа із початкової стає семирічною, а ,в 1960 році - восьмирічною. У 1950-их роках школа випустила перших випускників. Всього було випущено 15 учнів із них 5 з похвальними листами.

У 1995 році з ініціативи голови сільської ради Яремчу ка В. О. школа набуває статусу середньої. Завдяки ентузіазму вчителів, адже вони протягом двох років працювали з частковою оплатою, школа залишилася в розряді середніх. Фінансування здійснювалося за рахунок сільської ради. В 1997 році Розвазька середня школа випустила перших випускників. За роки існування школи працювало 8 директорів, [див. дод. 5]

Нинішній дитячий садочок [див. дод.6] був побудований паном Марковичем. Який був одружений і мав 6 дітей - 4 дочки і 2 сина. Ярина, Марія, Шура і Федір навчалися за кордоном. А Ліда і Таня залишилися в дома. Але доля панської сім'ї була трагічною. Дружина пана Марковича померла впавши зі сходів. А він застрелився в себе в кабінеті.

Після їхньої смерті там зроблено клуб та перенесено контору з будинку покійного пана Яковця. Пізніше зроблено дитячий садочок.

Теперішній клуб побудований ще за пана Яковця, який жив там зі своєю дружиною, двома синами: Вікторем і Шунтом та своєю сестрою Софією Олександрівною. В пана Яковця було дві невістки : Люба і Олександра. Не діждавшись повернення своїх синів, пан Яковець та його дружина померли. Після того як Віктор і Шуньо не повернулися з фронту, дружина покійного Віктора залишилася вдовою, а Олександра вийшла заміж вдруге за Поліщука Івана Степановича. Але вони не залишили Софію Олександрівну саму, Олександра доглядала її до самої смерті. Після чого вони переселилися в новий будинок, а цей забрав колгосп.

Його розділили на колгоспну контору, комору, дитячий садочок. Пізніше контору, комору і дитячий садочок перенесено.[див. дод. 6]

Характеристика музейних збірок

Розбудовується село. Але повинна залишатися пам'ять свого роду, щоб наступні покоління знали про славне минуле пращурів, щоб ожили ,заграли барвами, промовляючи до покоління давні речі. Тому і створено в школі музей «Історія села» .

Щоб повніше показати народний побут, приміщення оформлене як хата. Музей і його експонати відкривають широкі можливості для учнів і жителів села. Відвідуючи його можна дізнатися багато нового. А для гостей, які приходять на екскурсії, експонати музею - серп, ціп, діжа, ступа тощо - часто стають відкриттям.

Цікавими є розповіді про горщики й макітри, про особливу роль столу в хаті.

Окрасою музею є рушники - хатні обереги від лихих сил. Їх передала сюди жителька села Пецак Олена. Кожен рушник - то окрема розповідь, в якій оживає давня символіка, образ Дерева життя - своєрідна філософія наших предків, які не просто вишивали а й пробували пояснити незбагненно складний світ.

Є в музеї ікона святого Миколи Чудотворця, вишиті картини, вишивки, старовинний одяг.

Також в музеї знаходиться розділ, присвячений ветеранам Великої Вітчизняної війни. Увічнення пам'яті загиблих у роки війни - ця традиція стала дорогою і близькою всім жителям села. У пам'яті залишаються імена тих, хто не повернувся з поля бою, хто ціною власного життя подарував нам мирне буття. їх імена викарбувані на братській могилі, яка знаходиться в центрі села.

Історична топографія населення

Коли про село Розваж з'явилася перша згадка, то в центрі села знаходилося декілька маєтків, церква на честь святих Кузьми і Дем'яна школа грамотності де на той час навчалося 23 хлопці і З дівчини.

З часом село розбудовувалося, виростали нові будинки в в напрямку на північ і на південь. Через центр села проходила шосейна дорога яка з'єднувала місто Остріг із станцією «Острог» протяжністю 12 кілометрів. З часом дорога стала асфальтованою.

Минуло багато часу, але центр села і сьогодні залишається на тому самому місці. Церква і школа і до сьогодні залишилися не змінними. На місці маєтку пана Марковича зараз знаходиться дитячий садочок[див. дод. 6], а де колись красувався маєток пана Яковця ,нині знаходиться клуб[див.дод.6]. На сьогодні в селі працюють 3 магазини, побудовано сільську раду [див. дод.7]. На захід від центру села розташований колгосп, на сході протікає річка Горинь.

 

1. Новосілецький А. «Острог на Волині» - Острог 1999р. 160с.(с.109, 141-142).
2. Пура Я. «Край наш у назвах »- Рівне: «Перспектива » 2002р. 279 с. (с.184-151).
3. Пура Я. «Походження назв населених пунктів Рівненщини»- Львів.-1960р. 100с. (с.21).
4. Равчук Г.Р. «Острог і його околиці» 1960р. с.114. (с.103)
5. Ричков П.А. «Дорогами южной Ровенщиньі»(От Корда до Пляшевой): Москва «Искуство»1989г. с.300 (с.117-118).
6. Свєшніков І.К. Нікольченко Ю.«Довідник з археології України:Рівненська область»- Київ « Наукова думка » 1982р. сЛ 12 (87 -88)
7. Теодорович Н. И. «Историко- статистическое описание церквей и приходов Волинской епархии»Т.ІІ с.888 (792-793).